КОНТРОЛЬНА РОБОТА №3 "ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ. СИЛА (Ч.1)" ФІЗИКА 7 КЛАС

Взаємодія тіл. Сила (частина 1).

Назва:  Контрольна робота №3 з розділу: "Взаємодія тіл. Сила (частина 1)". (Нова програма) + відповіді.
Клас:  7 клас
Варіант:  3 варіант
Підручник:  «Фізика», підручник для 7 класу ЗНЗ, В. Г. Бар’яхтар, С. О. Довгий, Ф. Я. Божинова, О. О. Кірюхіна. - Х.: Вид-во "Ранок", 2020.
Автор:  Мисліцький О.М. 
Мова:  українська
Сторінок:  1
Рік: 2015-2023
Формат: .docx

[ Завантажити (536 Kb)  ]  

Даний матеріал для особистого використання.

Прошу не публікувати на інших сайтах.

Розділ 3. . Взаємодія тіл. Сила

Частина І. Сила. Види сил.

§ 14.Явище інерції

§ 15.Інертність тіла. Маса

Лабораторна робота № 6

§ 16.Густина. Одиниці густини

Лабораторна робота № 7

§ 17.Учимося розв’язувати задачі

§ 18.Сила — міра взаємодії. Графічне зображення сил. Додавання сил

§ 19. Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука

Лабораторна робота № 8

§ 20. Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість

§ 21. Тертя. Сила тертя

Лабораторна робота № 9

Завдання для самоперевірки до розділу 3. Частина I.

 

 

§ 14.Явище інерції. 

Тобто дія завжди є взаємодією: якщо одне тіло діє на друге, то й друге тіло діє на перше.

Тіло перебуває в стані спокою, якщо дії на нього інших тіл скомпенсовані.

Умова руху тіла з незмінною швидкістю відома в механіці як закон інерції: тіло рухається рівномірно прямолінійно або перебуває в стані спокою лише тоді, коли на нього не діють інші тіла або дії інших тіл скомпенсовані.

Інерція — це явище зберігання швидкості руху тіла за відсутності або скомпенсованості дії на нього інших тіл.

У фізиці рух тіла за ідеальних умов (коли на тіло зовсім не діють інші тіла) називають рухом за інерцією.

Отже, можна зробити висновок: якщо дії на тіло інших тіл не скомпенсовані, то тіло змінює швидкість свого руху за значенням чи напрямком або одночасно за значенням і напрямком

 

§ 15. Інертність тіла. Маса.

Інертність — властивість тіла, яка полягає в тому, що для зміни швидкості руху тіла внаслідок взаємодії потрібен час

Маса тіла — це фізична величина, яка є мірою інертності тіла.

Масу тіла позначають символом m. Одиниця маси в СІ — кілограм:

­[m] = кг .

Окрім кілограма використовують також інші одиниці маси, наприклад тонна (т), грам (г), міліграм (мг).

Маса — це одна з основних одиниць СІ, тому для неї існує еталон.

 

Якщо один із візків, наприклад візок 2, набуде меншої швидкості і, відповідно, проїде меншу відстань, то він має більшу масу (рис. 15.7). При цьому в скільки разів швидкість руху візка 2 буде меншою від швидкості руху візка 1, у стільки ж разів маса візка 2 більша за масу візка 1:

§ 16. Густина. Одиниці густини.

Густина речовини — це фізична величина, яка характеризує речовину і дорівнює відношенню маси суцільного тіла, виготовленого з цієї речовини, до об’єму цього тіла:

 

 

 

де ρ («ро») — густина речовини; m — маса тіла; V — об’єм тіла (об’єм, зайнятий речовиною). У СІ одиницею маси є кілограм, а одиницею об’єму — метр кубічний, тому одиниця густини в СІ — кілограм на метр кубічний:

 

Застосовують також одиницю густини грам на сантиметр кубічний (г/см3 ). Одиниці густини кілограм на метр кубічний і грам на сантиметр кубічний пов’язані співвідношенням:

Густина суттєво залежить від агрегатного стану і температури речовини. Якщо речовина змінює свій агрегатний стан або температуру, її маса залишається незмінною, оскільки кількість частинок (молекул, атомів) і маса кожної з них не змінюються. А от об’єм речовини змінюється, оскільки змінюється середня відстань між частинками.

Так, у разі переходу речовини з рідкого стану в газоподібний густина речовини зменшується, оскільки збільшується середня від[1]стань між частинками і відповідно збільшується об’єм, який займає речовина.

Зі збільшенням температури середня відстань між частинками збільшується, відповідно збільшується об’єм речовини і зменшується її густина. І навпаки, чим нижчою є температура речовини, тим менші міжмолекулярні проміжки, тобто меншим є об’єм речовини і більшою — її густина*

 

§ 18. Сила — міра взаємодії. Графічне зображення сил. Додавання сил.

Сила — це фізична величина, яка є мірою дії одного тіла на інше (мірою взаємодії тіл).

Силу зазвичай позначають символом F. Одиниця сили в СІ — ньютон (названа так на честь Ісаака Ньютона):

[F] = Н

1 Н дорівнює силі, яка, діючи на тіло масою 1 кг протягом 1 с, змінює швидкість руху цього тіла на 1 м/с:

 

 

 

Сила спричиняє зміну швидкості руху тіла як за значенням, так і за напрямком, тому й характеризуватися сила має і значенням, і напрямком.

Згадайте: фізичні величини, які мають значення та напрямок, називають векторними. Отже, сила — векторна величина.

На рисунках вектор сили починають у точці, куди прикладена сила (цю точку так і називають — точка прикладання сили), і  напрямляють у  напрямку дії сили. Довжину стрілки іноді обирають такою, щоб вона в   певному масштабі відповідала значенню сили

Силу, яка здійснює на тіло таку саму дію, як декілька сил, що діють одночасно, називають рівнодійною цих сил.

 

§ 19. Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука

Деформація — зміна форми та (або) розмірів тіла.

За тим, як саме частини тіла зміщуються одна відносно одної, розрізняють деформації розтягнення, стиснення, вигину, кручення, зсуву.

Деформації, які повністю зникають після припинення дії на тіло зовнішніх сил, називають пружними.

Деформації, які зберігаються після припинення дії на тіло зовнішніх сил, називають пластичними.

Сила пружності — це сила, яка виникає під час деформації тіла і напрямлена протилежно напрямку зміщення частин цього тіла в ході деформації

Деформація опори викликає появу сили пружності, яка діє на тіло перпендикулярно до поверхні опори. Цю силу називають силою нормальної реакції опори і  позначають символом:

Якщо тіло розтягує підвіс (нитку, джгут, шнур), то виникає сила пружності, напрямлена вздовж підвісу. Цю силу називають силою натягу підвісу і позначають символом:

 

Наукове дослідження процесів розтягування та стискання тіл розпочав у  XVII  ст. Роберт Гук (рис.  19.6). Результатом роботи вченого став закон, який згодом отримав назву закон Гука:

У разі малих пружних деформацій розтягнення або стиснення сила пружності прямо про[1]порційна видовженню тіла і  завжди намагається повернути тіло в недеформований стан:

 

 

де F_пруж — сила пружності; x — видовження тіла; k — коефіцієнт пропорційності, який називають жорсткістю тіла.

Видовження — це фізична величина, яка характеризує деформації розтягнення та стиснення і дорівнює зміні довжини тіла в результаті деформації

Видовження х визначають за формулою:

 

 

де l — довжина деформованого тіла; l₀ — довжина недеформованого тіл

Жорсткість тіла можна визначити, скориставшись законом Гука:

Одиниця жорсткості в СІ — ньютон на метр:

 

Жорсткість — це характеристика тіла, тому вона не залежить ані від сили пружності,  ані  від  видовження.

Сила  —  це  фізична  величина,  тому  її  можна  вимірювати.  

Прилади для вимірювання сили називають динамометрами.

 

§ 20. Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість

Сила тяжіння — це сила, з якою Земля притягує до себе тіла, що перебувають на її поверхні або поблизу неї.

Сила тяжіння прикладена до тіла, яке притягується Землею, і напрямлена верти[1]кально вниз, до центра Землі.

 

де F_тяж — значення сили тяжіння; m — маса тіла; g — коефіцієнт пропорційності, який називають прискорення вільного падіння.

Вага тіла — це сила, з якою внаслідок притягання до Землі тіло тисне на горизонтальну опору або розтягує вертикальний підвіс.

Одиниця ваги в СІ, як і будь-якої іншої сили,— ньютон (1 Н): [Р]=Н.

Якщо тіло перебуває в стані спокою або прямолінійного рівномірного руху, то його вага збігається за напрямком із силою тяжіння і дорівнює їй за значенням:

Невагомість — це такий стан тіла, за якого тіло не діє на опору чи підвіс.

контрольна робота з фізики 7 клас взаємодія тіл сила